«КОХАННЯ – ЦЕ БАЖАННЯ ВІДДАВАТИ»

«Любити – це не означає дивитися один на одного,

любити — це означає разом дивитися в одному напрямку»

(Антуан де Сент-Екзюпері).

         Так багато написано і сказано про кохання, що іноді здається, що нема чого додати. Однак, про кохання можна розмовляти, сперечатись, розмірковувати вічно, головне, навчитись відкриватись йому та відчувати.

Кохання – це основна складова нашого життя, це велике почуття, яке перевертає гори, рятує та дарує життя, змінює людей та є сенсом нашого існування.

Звідки беруться ці почуття і чому вони такі різні? Для одних кохання – це співи під вікном, для інших – рицарські поєдинки на життя, для третіх – це жертовність, а для четвертих – сімейний затишок та дитячий сміх. Кохаючи, ми чекаємо від інших дій, малюємо собі, як вони повинні виглядати і ображаємось, якщо це не співпадає. Ми по-різному дивимось на відносини, по – різному ділимось почуттями і кожного разу, все рівно чекаємо, коли знов швидко заб’ється серце, наступлять безсонні ночі і з’явиться новий сенс завтрашнього дня. Як формується уявлення та ставлення до поняття «кохання»? Звичайно, у кожного по-різному, але є стабільні фундаментальні речі, які на це впливають.

Формування ставлення до кохання

Давайте розглянемо три складові формування ставлення до кохання у жінок та чоловіків:

По-перше, важливо розуміти та пам’ятати про те, що чоловік і жінка дві різні біологічні істоти, з різним набором ДНК- хромосом, різними гормональними системами та будовою тіла. Ця різниця впливає на всі аспекти світосприйняття та поведінку. І якщо, ми враховуємо біологічну різницю, тоді, кохання – це тяга двох протилежностей, «хімія», гормональний сплеск, сексуальний потяг та реакції тіл.

По-друге, вплив мікросоціуму. Жінки і чоловіки виховувались і виховуються по-різному, що також впливає на їх майбутні прояви у відносинах. Чоловікам, зазвичай вселяли: «плакати не можна», «ти повинен бути сильним та мужнім», «потрібно захищати жінок», що накладало свій відбиток на їх психіку: бути відповідальними, терплячими та міцними. І при закоханості, такі чоловіки добивались своїх коханих і не відступали. Дівчатам говорили: «будь чемною, хазяйновитою», «поважай чоловіка свого». «будь поступливою», що в коханні відображалось у вигляді покірності, спокою та любові. Така закладка в підсвідоме в подальшому проявлялась у відносинах, керувала ними та намагалась бути стабільною. Також, кожна модель сім’ї, набутий в ній досвід відображались на світогляді. Відносини між батьками, між різностатевими друзями або братами та сестрами, між дорослими, які оточували дітей, були і є прикладом для наслідування. Якщо в сім’ї є прояв любові, миру та злагоди, де один одного поважали, підтримували та довіряли, то й діти відтворювали та будуть  відтворювати в майбутньому схожу модель відносин. Зміна поколінь – зміна цінностей, поглядів та стверджень. В сучасному світі більше стало самостійності у жінок і безвідповідальності у чоловіків, що теж відображається на коханні, де жінки починають завойовувати чоловіків, а чоловіки можуть перекладати відповідальність на жінок. Навіть закоханні намагаються перетягувати ковдру на себе.

В результаті, складається певне відношення до кохання – це щастя і турбота один про одного, або, якщо в сім’ї був поганий досвід, сварки та конфлікти, вважається, що кохання  — це страждання.

По-третє,  вплив макросоціуму та культури через казки, розповіді, міфи, правила та закони. Певні очікування соціального середовища від жінок та чоловіків змушують жити за сценарієм, в якому жінки – це «шия», «хранителька вогнища», «жінка, яка продовжує рід», чоловік – це «голова», «завойовник», «добувач», «охоронець». І в цьому випадку, кохання – це задоволення потреб один одного: — безпеки, — прийняття та — визнання. Одному важливо, щоб його сприймали таким, який він є, підтримували та приймали, а іншій, щоб захищали, оберігали, турбувались.

Все це можна проаналізувати, якщо підходити до поняття «кохання» свідомо та з психологічної та психо-фізіологічної точки зору. А що робити, коли кохання постукалось Вам у двері неочікувано та раптово? Тоді пояснення відходять на задній план, а попереду залишаються тільки емоції та почуття.

Кохання – це коли «метелики літають в животі»

В справжньому коханні є багато задоволення, зацікавленості один одним та бажання віддавати. Віддавати себе, ділитись своєю любов’ю, цікавитись життям, поглядами та почуттями іншого, мати спільні інтереси та цінності, із задоволенням проводити разом час, нюхати та бажати один одного, дарувати позитивні емоції, робити сюрпризи та подарунки. Якщо, Ви не готові на все це, то кохання – це ілюзія.

Однак, пам’ятаючи про те, що жінка та чоловік дивляться та відчувають кохання по-різному, не забувайте враховувати, що жінка:

• любить фантазувати і не озвучувати свої думки;
• любить мозком;
• любить одночасно сильних і романтичних, брутальних та ніжних, що в своїй природі таке існування в одному чоловікові неможливо;
• живе емоціями;
• бажає постійних пригод.

Чоловік інший, він:

• любить прямолінійність та ясність, щоб йому озвучували свої бажання;
• любить та реагує тілом;
• може бути одним, яким вже є завдяки закладкам формування як чоловіка;
• живе раціо;
• бажає стабільності та надійного домашнього тилу.

         Якщо кожен з них навчиться відноситись з повагою, довірою, розумінням до різниці між одним та іншим, будуть дивитись в один бік, відпустить свої почуття, дозволить відбуватись тілесним та емоційний реакціям, тоді іскра кохання запалає в їх серцях. І одного разу, відбудеться спалах між такими різними, але бажаючими тепла. Цей спалах змусить піднятись глибинним почуттям, це буде нібито виверження вулкана, коли все горить, неможливо дихати один без одного і хочеться, щоб зупинився час, а твоя кохана людина в цьому часі застигла разом з тобою. Таке кохання не має перешкод, кордонів та сумнівів. І чим більше ти довіряєш своїм почуттям, тим більше розчиняєшся в таких відносинах.

Так, психологи стверджують, що таке кохання не вічне, але я вірю і знаю на своєму досвіді, що таке кохання існує і воно має свою шкалу повернення, як і вулкан, який може засинати і просинатись, але він залишається вулканом назавжди. Віра в справжнє кохання відкриває йому дорогу до Вашого життя.

Відпустити контроль, довіритись своїй природі і вона зробить все за Вас!

З повагою, кандидатка психологічних наук

Арефнія Світлана

P.S. Стаття надрукована в журналі «НАТАЛІ»